М54 Гриф надано Міністерством освіти І науки України (Лист №4/18 -г-1633 від 07. 07. 2008) Рецензенти


УДК 343.148.65(075.8)

ББК65.42я73 М54

Гриф надано

Міністерством освіти і науки України (Лист № 1.4/18 -Г-1633 від 07.07.2008)

Рецензенти:

Орлова И. Я. - д.т.и„ проф., професор кафедри товарознавства та експертизи
харчових продуктів Київського національного торговсльїю-економічвше універ­
ситету;

\Сердіок ЛГв\ - д.т.11., ироф., заи. кафедри товарознавства та експертизи товарів Одеської національної академії харчових тезшологій;

Дуденко Н. В. ■ л-м.н., нроф, зав. кафедри гігієни харчування та мікробіології Харківського університету харчування ту торгівлі;

Малчгіна В. Д. - к.е.п , дон., .чан. кафедри товарознавства та експертизи про-

М и хай.і а Т угаї і - Баражі ве ько го.

Дубініма А. А, Опчигагікоаа І. Ф., ДубінінаС. О., ЛсіугаТ. М., Науменко М. О, М 54 Методи визначення фальсифікації товарів. Підручник. - К_: «Видавничий дім «Професіонал», Центр учбової літератури, 2010. ■ 272 с.

ЩІК У78-966-370-131-8 (Професіонал) І5ВК 978-966-364-982-5 (ЦУЛ)

Підручник охоплюй широкі: коло питані., які пов'язані з визначенням фаль­сифікації харчопих продуктів, контролем пішіджешня ^ Товару газахистом споживчого рийку від фальсифікованих гоїирів.Наведєнонобгавормюсучасігілітературні джерела стосовно історичних аспектів ідентифіканііі фальсифікації продовольчих товарів.

Підручник призначено для студенті в ищцих навчальних закладів, які навчаються за спеціальностями «Товаршіїавство та комерційна діяльність», «Товарознавство та експертиза в митній справі», «Експеиішатонарівтанос.іуг», може бути корисним д.-(я студентів юридичних епеціальнех-гей, підприємців, фі^івщв експертних лабораторні і всіх споживачів.

УДК 343.148.65(075.8)

ББК65.42я73

ЗМІСТ

ВСТУП : 5

Розділ 1. ПОНЯТТЯ ПРО ФАЛЬСИФІКАЦІЮ, ІДЕНТИФІКАЦІЮ
^ ТА ВІДПОВІДНІСТЬ ТОВАРІВ 7

  1. істеричніш огляд фальсифікації продовольчих товарів 7

  2. Ідентифікація товарів 12

  3. Загальні поняття про сутність,

види та засоби фальсифікації іоварів 19

1.4. Класифікація методів визначення фальсифікації товарів 41

Контрольні питання 45

Розділ 2. ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ТОВАРШ

ТА ЗАХОДИ ЩОДО її ПОПЕРЕДЖЕННЯ 47

2.1. Світова практика шодо контролю

ча поліпшення якості харчової продукції.., 47

  1. Національна система технічного регулювання та споживчої
    полі гики України 54

  2. Законодавство Європейського Парламенту та Ради ЄС
    у сфйері якості харчової продукції та ступінь
    врахування його вимог в законодавчій

та нормативно-правовін базі України 60

2.4. Наслідки виробництва, реалізації

та використання фальсифікованих продуктів 93

2.5. Кримінально-правова відповідальність

за порушення прав споживачів 95

2.6. Адмішстративно-пранава відповідальність осіб,

що винні у фальсифікації 9^

2.7. Цивільно-правова відповідальність

за порушення прав споживачів 102


І5ВХ 97Н-9Є6-370-131-8 (Професіонал) Я-961І-364-9ІЙ-5 (ЦУЛ)

упішна А. Д„ Овчішшкпва І. Ф„Л\йпшаС. О., Легуга Т. М, Науменні М. О. 2010

*Вп?Еа!іні:чик лш «ГІрофсс^огіал», 2010

2.8. Аналіз міжнародного опиту вилучення неякісної

продукції з ринку 106

Контрольні пніання 114

1ІЛ 3. ^ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ БОРОШНА
ТА ХЛІБОБУЛОЧНИХ ТОВАРІВ 118

Контрольні питання 1 126

Розділ 4. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ

^ КОНДИТЕРСЬКИХ ВИРОБІВ ТА МЕДУ 127

Контрольні питання 134

Розділ 5. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ
ФРУКТОВООВОЧЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ 135

Контрольні питання 136

Розділ 6. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ

^ СМАКОВИХ ТОВАРІВ 138

Контрольні питання 175

Розділ 7. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ МОЛОКА

ТА МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ 176

Контрольні питання 188

Розділ 8. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ

^ ХАРЧОВИХ ЖИРІВ :. 189

Конгрольні питання 196

Розділ 9. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ М'ЯСА

ТА М'ЯСНИХ ТОВАРІВ 197

Контрольні питання 213

Розділ 10. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ РИБИ

^ ТА РИБНИХ ТОВАРІВ 214

Контрольні питання 216

Розділ II. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ЯЄЦЬ 217

Контрольні питання 218

ДОДАТКИ 219

ЛІТЕРАТУРА 257

4

ВСТУП

В період формування ринкових відносин, приватизації торгівель них та промислових підприємств збільшується ймовірність появи фальсифіко­ваних товарів.

Фальсифікація (або підробка) товарів існує давно, але якщо раніш вона бу.іа більш простою, то тепер вона стала більш складною. Вона потре­бує іноді для виявлення сучасних методів та приладів, тому що фальсифі­катори використовують для підробки товарів сучасні досягнення науки та техніки.

В Україні підробляють і продають продукцію відомих вітчизняних та закордонних фірм.

В зв'язку з актуальністю проблем по виявленню справжності, іденти­фікації і особливо, фальсифікації товарів необхідна розробка різних про­грам по забезпеченню безпеки товарів і захисту споживачів.

Вивчення дисципліни «Методи визначення фальсифікації» відіграє важливу роль у підготовці висококваліфікованих спеціалістів-товарознавців, саме вони повинні не допускати дефекти, недоброякісні, фальсифіковані та небезпечні товари в реалізацію.

З метою запобігання внробниціва та реалізації підроблених товарів, урядами багатьох країн розроблені і прийняті відповідні законодавчі акти.

Фальсифікація продовольчих товарів проводиться шляхом надання їм окремих найбільш типових ознак, наприклад, зовнішнього вигляду, кольо­ру, консистенції при загальному погіршенні або повній втраті окремих найбільш значимих властивостей харчової цінності (наявності білків, жи­рів, вуглеводів, вітамінів тощо), а також безпеки.

Оскільки фальсифікація товарів проводиться з корисливою метою і спрямована на одержання незаконних прибутків, то для різних суб'єк­тів ринкових відносин наслідки виготовлення, реалізації і використаний

і)

ВСТУП

В період формування ринкових відносин, приватизації торговельних та промислових підприємств збільшується ймовірність появи фальсифіко­ваних товарів.

Фальсифікація (або підробка) товарів існує давно, але якщо раніш вона була більш простою, то тепер вона стала більш складною. Вона потре­бує іноді для виявлення сучасних методів та приладів, тому що фальсифі­катори використовують для підробки товарів сучасні досягнення науки та техніки.

В Україні підробляють і продають продукцію відомих вітчизняних та закордонних фірм.

В зв'язку з актуальністю проблем по виявленню справжності, іденти­фікації і особливо, фальсифікації товарів необхідна розробка різних про­грам по забезпеченню безпеки товарів і захисту споживачів.

Вивчення дисципліни «Методи визначення фальсифікації» відіграє важливу роль у підготовці висококваліфікованих спеціалістів-товарознавців, саме вони повинні не допускати дефекти, недоброякісні, фальсифіковані та небезпечні товари в реалізацію.

З метою запобігання виробництва та реалізації підроблених товарів, урядами багатьох країн розроблені і прийняті відповідні законодавчі акти.

Фальсифікація продовольчих товарів проводиться шляхом надання їм окремих найбільш типових ознак, наприклад, зовнішнього вигляду, кольо­ру, консистенції при загальному погіршенні або повній втраті окремих найбільш значимих властивостей харчової цінності (наявності білків, жи­рів, вуглеводів, вітамінів тощо), а також безпеки.

Оскільки фальсифікація товарів проводиться з корисливою метою і спрямована на одержання незаконних прибутків, то для різних суб'єк­тів ринкових відносин наслідки виготовлення, реалізації і використання

2.8. Аналіз міжнародного опиту вилучення неякісної

продукції з ринку 106

Контрольні питання 114

Розділ 3. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ БОРОШНА
^ ТА ХЛІБОБУЛОЧНИХ ТОВАРІВ 118

Контрольні питання Л 126

Розділ 4. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ

КОНДИТЕРСЬКИХ ВИРОБІВ ТА МЕДУ 127

Контрольні питання 134

Розділ 5. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ

^ ФРУКТОВООВОЧЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ 135

Контрольні питання .....!.. 136

Розділ 6. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ

СМАКОВИХ ТОВАРІВ 138

Контрольні питання 175

Розділ 7. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ МОЛОКА

^ ТА МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ 176

Контрольні питання 188

Розділ 8. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ

ХАРЧОВИХ ЖИРІВ :. 189

Контрольні питання 196

Розділ 9. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ М'ЯСА

^ ТА М'ЯСНИХ ТОВАРІВ 197

Контрольні питання 213

Розділ 10. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ РИБИ

ТА РИБНИХ ТОВАРІВ 214

Контрольні питання 216

Розділ 11. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ЯЄЦЬ 217

Контрольні питання 218

ДОДАТКИ 219

^ ЛІТЕРАТУРА : 257

4

І

фальсифікованих товарів. Спостерігаються рпні — це економічні наслідки, шкода здоров'ю, моральні збитки.

Для припинення незаконної діяльності фальсифікаторів необхідний постійний контроль за якістю реалізуємого товару починаючи від сирови­ни, напівфабрикатів і закінчуючи готовою продукцією.

В підручнику наведені сучасні методи виявлення фальсифікації осно­вних груп товарів, використання цих методик допоможе студентам набути знання та навички із виявлення і підтвердження натуральності (справжнос­ті) продовольчих товарів і відповідності їх вимогам нормативно-технічної документації.

Розділ 1 ПОНЯТТЯ ПРО

^ ФАЛЬСИФІКАЦІЮ, ІДЕНТИФІКАІ^Ш
ТА ВІДПОВІДНІСТЬ ТОВАРІВ ^ ^

1.1. Історичний огляд фальсифікації продовольчих товарів

Фальсифікація товарів з'явилась з моменту появи пері, а «

ринків. З правової сторони фальсифікація є різновидом торг» ^ ^

І ЇВ 'і-

ману, шахрайства. Виробник і посередник повинен не тількк ^ ' •<' л^
введення в оману споживача за допомогою обманних способи
куються як шахрайство, але й повинен зробити все, щоб поку '

ку уяву про істинну перевагу товару. Мабуть цієї точки зору г^. - ( 0.

ся законодавство Німеччини (1879 р.), яке поставило під нраУ ^?,' ,,'

, . Ловч вакчі

харчові продукти, іграшки, шпалери, фарои, а також посуд дд^ -31 „.'

приготування їжі та інше. Цей закон наиоільш суворо кап и/ „'
...... ■ . ' ^^в -^діо'Чі

фальсифікації та протидію контролю за торгівлю товарами. Т, ^".і '

штраф до 150 марок та арешт загрожували тим, хто порушував ' ^ / А. ! розпорядження про правила торгівлі, арешт до о місяців ак- ч ,і' а 1500 марок — за підробку харчових продуктів, їх збереження ^/ е' за фальсифікацію пива, — як національного напою, в Німечч ^*/

г ЧНІ У

віка відруоали голову. у

сто

Закони про фальсифікацію харчових продуктів були Пр> .. \ ^ літті у багатьох розвинутих європейських країнах -^ ^■ п* (1851 р.)/Італії (1890 р), Бельгії (1891р.), а потім в АН), .^ ;В°'к Швейцарії. В законах цих країн передбачались міри покарану '

фікацію товарів — досить суворі штрафи, розмір яких зале>кч ^ и

, . , ,. чв в _.'>ар ",!

ня шкоди, нанесеної здоров ю споживачів, фальсифіковані» •; _,'
г- Ч ть-''іор»Ч

також позбавлення громадянських прав, почесних звань, арен .ч ,\

ув'язнення. '"

Слід визначити, що поняття фальсифікації товарів трактувалося у різ­них європейських країнах по-різному, у відповідності до цього і різним бу­ло покарання за підробку харчових товарів. З цієї точки зору найбільш лег­ким були покарання в Англії та Австрії, оскільки законодавство цих країн обмежувало поняття фальсифікації, виключаючи зі своїх положень випад­ки ненавмисного продажу за незнанням фальсифікованої продукції.

В той же час в Німеччині невміння продавця виявляти підробку не звільняло його від покарання.

Як свідчать архівні документи в Росії також були прийняті деякі на­кази щодо якості та фальсифікації товарів. Так, за правління Петра І був прийнятий ряд наказів про торгівлю харчовими товарами на ринках столиці. Сенатський наказ від 18 вересня 1713 р. наказував: «В м'ясних рядах худобу бити й продавати як і раніше здорову, а якщо ж у когось і буде хвора, то таку не бити і не продавати і дивитися, щоб таємно цього не робили м'ясники».

В наказі 1718 р. заборонявся продаж «нездорового їстівного харчу і мертвечини» і встановлювались жорстокі міри покарання: «за нервую вину будет бит кнутом, за вторую — сослан на каторгу, за третью — учинена будет смертная казнь».

В наказі 1722 р. наказувалось: «несвежее мясо бросать собакам или велеть закапьівать в землю в особенньїх местах, а ежели у кого для прода-жи появится какая мертвечина и за то таковьіх бить кнутом и вьірезав но-здри, ссьілать на каторгу и урочнне годьі». Нагляд за якістю продукції був покладений на поліцію. Наказами Сенату (1756 р.) визначались права поліції, котра повинна була слідкувати також за цінами на харчові проду­кти на ринках. «Пристав должен іюсешать рьінкн своей части и буде усмотрит жалобу или дороговизну, то о том, чего сам исиравить не мо-жет, предлагать управе».

Однак, не дивлячись на важкість покарань, запровадження в допомогу поліції спеціальних служб, здійснюючих нагляд за добро якістю продукції, проблема залишалася гострою і в середині XVIII ст., і на початку XIX ст.

Свідченням цього є прийняття наказів, датованих 1837, 1841, 1861, 1866 рр. Так, згідно статуту про покарання, що накладались світовими суд­дями (1855 р.), встановлювався штраф до 100 рублів на винних за «приго-товленньіе к продаже или продажу сьестньїх пригіасов или нанитков врєд-ньіх для здоровья материалов» (ст. 115) або передбачався арешт строком до одного місяця.

В законі від 12 травня 1890 р. до підготовки для продажу і до самого продажу було прирівняно зберігання фальсифікованих товарів в торговель­них та промислових приміщеннях. Були збільшені покарання: штраф — до 300 рублів і арешт — до 3 місяців.

Серед харчових продуктів, які згадувались у законодавстві, були хліб, м'ясо (1845 р.), коров'яче масло, маргарин та штучне масло, жири (1891 р.). в подальшому список поповнили бджолиний мед, кава, молоко, борошно, пиво, сахарин, чай, сурогати жіночого молока та ін.

На початку XX ст. в Росії знову піднімається питання про фальсифі­кацію виноградного вина. Професор В.Є. Таїров звернувшись до ведучих вчених країни з пропозицією виказати свою думку про підробки, з якими вони зустрічаються по роду своєї діяльності. На основі надісланих матеріа­лів В.Є. Таіров розробив проект закону «О фальсификации пищевьіх продуктов» (див.: Матеріали з питання про фальсифікацію харчових про­дуктів. С.-Пб., 1901; Приватний проект законів за ініціативою В.Є. Таірова. Одеса: Вісник виноробства, 1901). Однак цей закон за якимись-то мірку­ваннями не був прийнятий.

В Україні підробці піддавалися майже всі продукти — делікатесна ік­ра, червона риба, алкогольні напої, булки та ковриги. Великою «популярні­стю» у фальсифікаторів користувалися відомі марки-виготовлювачі. Так, на протязі багатьох років торгова марка чаїв «К. И С. Попових » боролася з самозванцями. Так, в 1891 році в Києві на Подолі відкрилася нова чайна лавка, яка належала міщанину Попову, який присвоїв марку справжніх Попових. Маніпуляції з чаєм були дуже різноманітні. Самим розповсюдже­ним видом шахрайства було його повторне використання. Так, два винахід­ливих пана восени 1890 року зайнялися бізнесом. «Технологія» виготов­лення була простою. В газетах на той час описували процедуру виготов­лення чаю: «Без какой бьі то ни бьшо предварительной очистки полов они настилали зтот испитьій, но не совсем просушеними чай на полах и обьїк-новенньши метлами переворачивали его, ходили по нему в сапогах. Словом, обращались, как с навозом. Процедура просушки продолжалась больше недели, а когда бьша закончена, то для придания чаю запаха его поливали розовьім маслом и подкрашивали». Сильний запах видав фальси­фікаторів.

Об'єктом фальсифікації були товари вже й тоді відомої марки «N68116». Підробляли її продукцію — какао та борошко (суміш для штуч­ного вигодовування немовлят). Підроблене борошно вільно продавали в

9

київських аптеках, незважаючи на регулярні нагадування компанїї-вироб-ника строго слідкувати за наявністю фірмового підпису на банках.

Розповсюдженим видом шахрайства в Україні на початку 20 сто­ліття була продаж під видом коров'ячого масла — маргарину, який був розроблений в 1869 році. До коров'ячого масла додавали маргарин. При чому це явище було таким розповсюдженим, що Київська дума в 1891 році прийняла спеціальні правила, відповідно яким продаж «узако­неного фальсификата» повинна проводитися в спеціальних лавках з зобо­в'язаною вивіскою про товар. Справжні масло та маргарин не дозволяли продавати в одних і тих же приміщеннях під судову відповідальність. Олео-маргарин допускався в продаж тільки підфарбованим в блакитній колір нешкідливим барвником.

На деяких фабриках України виробляли консервовані продукти. Тільки на двох фабриках з десяти, як вияснив огляд, проведений місцевою саніта­рною комісією в 1892 році, консерви виготовляли нешкідливим способом. Останні фабрики використовували при консервуванні саліцилову кислоту, причому в значних кількостях, на око. Хоча кислота небезпечна для дітей та іншого населення. Але, як відмічали чиновники, притягти фабрикантів до судової відповідальності не можна, тому що в законі нема заборони застосовувати ці добавки.

Найбільш популярним сезонним фальсифікатом в Києві були: квас, прохолоджуючі напої та морозиво. Як відмічали газети, доброякісність квасу була сумнівною як у відношенні приготування (на сирій воді) так і за рахунок різних додавань «для смаку». Небезпека була також у викори­станні мідних кранів, які часто були повні отруйних осадів внаслідок окислення міді.

При виробництві морозива використовували фарби «під малину, виш­ню і ананас» — кармин або фуксин. Безконтрольне використання фарбів при виробництві харчових продуктів примусило владу видати спеціальну постанову, в якій було вказано, що всі небезпечні барвники повинні бути занесені в спеціальний список і санітарні лікарі будуть слідкувати, щоб то­рговці не допускали використання її для підфарбування продукції.

Найбільш поширеним видом фальсифікації харчових продуктів бу­ла підробка і переробка товарів з простроченим терміном зберігання. Солена та несолена риба перемивалася, заново просолювалася і підляга­ла копченню. Після такої підробки риба продавалася вдвічі дешевше, ніж свіжа. Такі операції проводили і з ковбасами. Використовували

10

несвіжі, іноді запліснявілі ковбаси, які заново подрібнювали і змішува­ли з свіжим фаршем.

Фаворитами підробок були хліб та спиртні напої. Штучне підвищення маси хліба робили за рахунок неякісного випікання. Рідко замішане тісто ставили в дуже гарячу піч, одержували щільну, добру на вид скоринку, а усередині оставалась вода, яка підвищувала масу продукту, замість 12-14 фунтів хліб важив 17 фунтів. Хліб був сирий, клейкий, схожий на замаз­ку для віконних рам. В газетах відзначалось, що в хлібі знаходили брудні ганчірки, мишей, скобяні вироби, черв'яків та тарганів.

Коньяки, ром, вина іноді виробляли із звичайної горілки, підфарбованої чаєм, колером. Реалізували таку «продукцію» частіш всього в справжніх закордонних пляшках, які придбавали за копійки на ринках, і продавали як контрабандний товар.

З 1891 році в Києві був розкритий завод, який виробляв «шипучку» схожу на шампанське. Завод робив два роки і звався «Слава». Власником заводу був купець Дензов та його майстер прусський підданий Пфаав, які зізналися в підробці. Етикетки брали у чоловіка, який мив посуд на справ­жній фірмі Редерера в Реймсі. Пробки клеймили на заводі підробленим штемпелем та наклеювали бандероль. Декілька агентів розповсюджували це шампанське по три карбованця за пляшку (справжнє шампанське кош­тувало п'ять карбованців). Ця дешевизна й привела до виявлення підробки.

До революції в Росії та Україні крім законодавчих мір захисту від фальсифікації були прийняті і соціальні. Публікувалися книжки, в яких описувалися способи визначення фальсифікації товарів. До них можна від­нести книгу «Домашний определитель подделок» професора фізики та хімії О. Альмадінгена, яка дозволяла виявити фальсифікацію деяких харчо­вих продуктів, матеріалів для ремонту будинків, хімічних речовин, які використовували в технології виготовлення харчів.

Але наряду з фальсифікованими товарами продавали товари чесних виробників, чия продукція мала славу в Україні і за її кордоном, це знаме­ните київське сухе варення Балабухи, шоколад, цілющий кумис та газоване молоко Ягудова, лікувальні льодяники «Кетти Босе» та інші.

На теперішній час є цілий ряд постанов, законів, які регламентують якість продукції та недопущення в продаж фальсифікованої та неякісної продукції. Це закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної


7280635484621603.html
7280751054640237.html
7280913146881524.html
7281030841094695.html
7281163946067796.html